В рамках Тижня безпеки житєдіяльності на тему:«Зробимо
життя безпечним!»
18 квітня 2019 року здобувачі освіти КЗ «Миколаївське НВО
«загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний
заклад» відвідали оновлений музей 3-го окремого полку спеціального призначення.
Його створили підполковник Лисенко
та підполковник Сєнчев. На жаль, у 2014 році вони загинули
На згадку про них одну стіну музею залишили у автентичному вигляді.
Музей поділений на 4 тематичні зали:
1. Про війська спеціального призначення, їхню історію, завдання та
особливості;
2. Зала АТО;
3. Про оборону Донецького аеропорту;
4. Зала пам’яті.
Першу залу командир
частини називає “дитячою кімнатою”. За його словами, ці експозиції
знайомлять і показують людям, які абсолютно далекі від армії, що таке військова
служба.Сюди повинні приходити діти, кататися на парашуті, розбирати повітряно-десантну техніку, чіпати макети та розтяжки, брати зброю в руки. Щоб вони доторкалися до тих речей, які у
майбутньому має знати будь-який чоловік. Ця зала у ігровій формі дає дітям уявлення, чим воюють їхні батьки, брати, діди, сусіди.
Далі вихованці потрапили до кімнати про участь в антитерористичній операції на сході
України. Бійці 3-го полку спецпризначення брали активну участь у
обороні нашої держави від російсько-терористичних військ. Спецпризначенці були
у боях за Ізварине, Савур-могилу, Бахмут, Іловайськ, Дебальцеве, Донецький
аеропорт.
Перехід із першої до другої зали - це портал з експозицією про події Майдану.
Панель під ногами – це те, що кожен
із військових пройшов. Вони не всі були на Майдані, у полку інколи навіть не
знали, що там відбувається. Під ногами – бруківка і шини з Майдану, які
привезли із Києва. Це той портал, який став точкою неповернення для всіх і для
полку зокрема.
У третій залі, яка присвячена
героїчній обороні Донецького аеропорту, розміщені зразки та залишки
боєприпасів, які прилітали до захисників летовища від окупантів, та пошкоджений
прапор України, який тоді майорів на даху ДАПу. Крім того, на мультимедійному
дисплеї у цій кімнаті демонстрували кадри оборони аеропорту, які були
зафільмовані військовими.
У залі пам’яті дитячі серця, ніби зжали в кулак, на
очах забриніли сльози… Кожна незріла дитяча душа прониклась болем матерів та
родин загиблих та пропавших безвісті солдатів. Герої живуть і житимуть вічно у серцях вдячних
нащадків, які благают…
Повертайся, будь ласка, живим.
Я прошу не багато, й не мало.
Кожен вечір молюсь всім святим
Щоб нещастя тебе не спіткало.
Щоби Янгол закрив от біди,
Над тобою розправивши крила,
І шоб куля лихої орди
Не побачила, не зачепила.
Ясним ранком, та днем дощовим,
Я шепочу у синєє небо:
Повертайся, будь ласка
живим,
Батьківщина чекає на
тебе.
Низький
уклін, солдате-визволителю!!! Повертайся, будь ласка, живим!!!
